Сучасна система оподаткування України

Податкове регулювання в країнах з розвинутою ринковою економі­кою будувалось згідно з кейнсіанською концепцією функціональних фінан­сів. Тобто розмір витрат та норма оподаткування підкоряються потребам ре­гулювання сукупного суспільного попиту нарівні забезпечення повного ви­користання трудових ресурсів та капіталу при стабільності цін (економічна рівновага підкоряє бюджетну рівновагу). При зменшені частки державного сектора в економіці податкова політика поряд з виконанням регулювальних функцій стає засобами забезпечення бездефіцитності бюджету, що повинно досягатись не збільшенням податкового пресу, а розширенням податкової бази та скороченням державних витрат при широкомасштабному зменшені податків.

Законодавці багатьох держав зупиняються перед вибором: збільши­ти дохідну частину бюджету за рахунок надходження податкових платежів при підвищенні ставок податку або нарощуванню податкового пресу взагалі, або, встановити якусь оптимальну ставку податків, сформувати систему сти­мулів для виробників з метою мінімізації дефіциту бюджету в близькому майбутньому. Перший напрямок, на жаль, знаходить відображення в розвит­ку податкового законодавства України. Другий напрямок, як більш виваже­ний, особливо при додержанні основного принципу оподаткування - стабі­льності, на наш погляд повинен бути використаним у новому податковому кодексі.

Відносини, які складаються з приводу податків, торкаються дуже широкого спектру питань: від розробки та закріплення тієї чи іншої форми сплати до контролю за його нарахуванням та внесенням в бюджет відповід­ного рівня. Ця група відносин зачіпає різних суб'єктів (державних, юридич­них, фізичних осіб), між котрими формується деяка співпідлеглість та систе­ма інтересів. Такий механізм повинен мати ґрунтовне закріплення через су­купність правових норм, які і складають податкове право.

Податкове право - система правових норм права, яка регулює від­носини, що складаються при формуванні, законодавчому закріпленні, сплаті податків та контролі за правомірністю дій у цій царині суб'єктів податкових право відносин. Сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів в ці­лому, яка функціонує у встановленому законом порядку складає податкову систему.

Вся сукупність податків потребує систематизації по визначеним характерним ознакам:

А. В залежності від об'єкту оподаткування:

1. Прямі податки - платежі, які встановлюються на прибуток та майно юридичних та фізичних осіб, що безпосередньо здійснюють їх оплату.

2. Непрямі податки - платежі в бюджет, які формуються як надли­шок до ціни товару (послуги), що сплачуються споживачам та ві­дображують зв'язок між суб'єктами податку та державою через об'єкт оподаткування.

Б. В залежності від органу, що стягує податок і розпоряджається цими коштами:

1. Державні податки - платежі, що встановлюються і стягуються центральними органами державної влади та управління, які над­ходять, в основному, до державного бюджету.

2. Місцеві податки - платежі, які встановлюються місцевими орга­нами влади і спрямовуються в місцеві бюджети.

В. В залежності від порядку використання:

1. Загальні податки - податки, що використовуються на загально державні цілі.

2. Спеціальні податки - що надходять до бюджетів різних рівнів та використовуються для точно визначених цілей.

Систематизацію можна поповнювати і по іншим ознакам (платник, ме­ханізм внесення платежів і т. і.) але все це краще розкрити в порівняльному аналізі конкретних податкових систем.

Податкова система повинна спиратися на принципи, які закладаються в ній в період створення, що сприятиме ефективності її функціонування. І одним з провідних принципів, всі економісти починаючи з Адама Сміта ста­влять стабільність та передбачуваність податкової системи у досить трива­лому часі, а також логічність з економічного та правового боку змін у подат­ковому законодавстві.

Податкова система повинна визначати платника податку, об'єкт опода­ткування, порядок встановлення податкових ставок, пільги, права та обов'язки платників податків та зборів, види податків і зборів та порядок їх зарахування до бюджетів і державних цільових фондів.

25 червня 1991 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про систему оподаткування" до якого було прийнято 14 змін та доповнень (данні на 01.05.2000), причому остання зміна була внесена 02.03.2000, тобто ми бачимо, що йде становлення подат­кової системи. Швидка зміна господарської ситуації, "дірки" в податковому законодавстві, відсутність готових схем і досвіду не дозволяє поки що досяг­нути сталої системи оподаткування. Ми пов'язуємо свої надії із розробкою та затвердженням Податкового Кодексу України, хоча однозначно відповісти на питання чи він необхідний і можливий дуже складно. Мабуть поки що бу­де неможливо уникнути загальних характеристик і загального підходу в ці­лому, однак сам процес розробки, обговорення такого кодексу мусить прине­сти корисні результати.

Принципово Податковий кодекс повинен відповідати на три головні питання:

- яка величина і механізм стягнення базового показника (ставка, піль­ги, строки, бюджетні надходження);

- кого виділити як платника (юридичні, фізичні особи, змішані);

- що виділити в якості податкових основ (об'єкт, показники та влас­тивості виробництва).

Зараз в Верховній Раді підготовлений один з варіантів Податкового кодексу. Цей документ являє собою розроблену групою депутатів (Б. Губський, В. Альошин, І. Белоусов, В. Макеенко та ін.) “Концепцію реформування податкової системи України”. На наш погляд цей варіант кодексу в порівнянні з іншими варіантами що розроблялись, має на меті внести досить значні зміни в систему оподаткування.

Одна з основних (на наш погляд) ідей Концепції звучать приблизно так: податки - це не засіб для наповнення держбюджету за будь-яку ціну. У всякому разі, ця ціль не повинна бути єдиною. Податки, та й узагалі вся система оподатковування, - це в першу чергу механізм, покликаний забезпечувати розвиток економіки. Або хоча б не заважати цьому процесу.

Перше, що звертає на себе увагу при читанні документу, - це, звичайно, п'ятирічний мораторій на зміни податкового законодавства плюс скасування безспірного списання. З цього часу для того щоб забрати в підприємства гроші, податковій інспекції спочатку треба буде довести свою правоту в суді. Іншими словами, Концепція передбачає корінні зміни правил податкової гри, відроджуючи стабільність на фоні давним-давно забутої податківцями презумпції невинності стосовно   платника податків.

Чималі зміни "світять" і самій системі оподатковування. З існуючих сьогодні майже півсотні різноманітних поборів залишитися повинні тільки 16 (4 загальнодержавних і 5 місцевих податків плюс 4 загальнодержавних і 3 місцевих збору). Все інше підлягає або скасуванню, або об'єднанню. Останнє, до речі, не означає підвищення ставок. Приміром, ставка ПДВ повинна бути знижена до 15%, а податку з прибутку - до 20%. Причому і ПДВ, і податок з прибутку будуть платитися по касовому методу. А для податку на прибутки фізичних осіб передбачається спочатку підняти рівень неоподаткованого мінімуму (сьогодні це лише 17 грн.) хоча б до офіційної риси малозабезпеченості (118,3 грн. наприкінці  1999 року), а потім змінити і самі ставки податку. Так, прибутки в розмірі від 12 до 180 неоподаткованих мінімумів у рік будуть оподатковуватися по ставці 10%, від 180 до 300 - по ставці 15% і тільки річний прибуток, що перевищує 300 неоподаткованих мінімумів, потрапить під ставку в 20%. Таким чином, переважна більшість буде сплачувати цей податок по мінімальній ставці. Подібні зміни повинні торкнутися й інших податків.

П'ятирічна заборона на зміни податкового законодавства, скасування явного списання, зниження ставок податків, спрощення процедури податкової звітності і зведення всіх нормативних актів про оподатковування (котрих сьогодні біля 500) в один Податковий кодекс - усі ці міри переслідують тільки одну ціль. Перетворити існуючу систему оподатковування, у систему, де головне - не сьогоднішня вигода держави, а інтереси підприємництва.           

Розглянемо докладніше діючу систему оподаткування в Україні, яка регулюється Законом України "Про систему оподаткування" від 15 червня 1991 року № 1251-ХІІ.

Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відмічається що, встановлення і скасування податків і зборів (обов'яз­кових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, при­йнятих відповідно до законів України.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", сплаті не підлягають.

Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про опода­ткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетно­го року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платни­ками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподат­кування.

Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власнос­ті та фізичних осіб.

Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету Украї­ни, крім Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів, у повному обсязі зара­ховується до Фонду України соціального захисту інвалідів. Відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України зараховуються на окремі рахунки відповідних бюджетів та використовуються виключно на фінансування до­рожнього господарства України у порядку, встановленому Кабінетом Мініс­трів України.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Стаття 3 присвячена розгляду принципів побудови та призначення си­стеми оподаткування. 

Стаття 4 встановлює платників податків і зборів (обов'язкових плате­жів). Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фі­зичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачу­вати податки і збори (обов'язкові платежі).

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) визначає стаття 5. Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснює­ться державними податковими органами та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік у державному податковому органі, і у триденний термін повідомляють про це державний податковий орган.

Визначені об'єкти оподаткування, порядок встановлення податкових ставок, порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість проду­кції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна бо її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами Украї­ни про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Вер­ховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком ви­падків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спе­ціальних заходів відповідно до законів України.

Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обо­в'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Дер­жавний бюджет України на відповідний рік.

Порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Авто­номної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відпові­дно до цього Закону та інших законів України.

---