Специфічні форми використання РБПС

Так з'явилися специфічні форми використання РБПС такі як бюджет­но-податковий плюралізм (США), державна регламентація (ФРН), примат централізації (Австралія), бюджетно-податковий конфедералізм (Швейца­рія).

В США усі штати мають рівні права із федерацією в бюджетно-податкових відносинах. Найбільш принциповим обмеженням податкових прав штатів є заборона а непрямі податки, що може заважати вільній торгівлі між штатами і заборонено Конституцією США. Тому середня ставка податку з продажу (що дає 30% надходжень у бюджет) коливається не більш ніж 4% до ціни товару у різних штатах. Прямий перерозподіл коштів між штатами відсутній.

В Німеччині Конституція визнає рівними потреби федерації, земель і громад у фінансових коштах, що передбачає однакову долю податкових над­ходжень в доходній частині бюджетів різних рівнів через механізм перероз­поділу податкових платежів. Вся сукупність податків поділяється на дві гру­пи: особисті (закріплені законодавче, які надходять в повному обсязі у від­повідний бюджет) і загальні (які розподіляються по нормативах між бю­джетами). Для федерації це акцизи і мито; для земель - майновий податок, податок на подарунки та спадщину, податок з власників автомобілів; для громад - земельний податок, податок на промисел. До загальних податків відносяться прибутковий податок (розподіляється між федерацією, землями та громадами у співвідношенні 42,5%, 42,5%, 15%). ПДВ (65% та 35% між федерацією та землями) і т. і. За рахунок сукупної частки земель відбуваєть­ся вирівнювання при якому 75% цієї частки йде до бюджету землі. Землі в яких доходи вище норми перераховують кошти позафедеральним бюджетом бідним землям. Різниця між землями не повинна перевищувати 5%. Основи податкової системи законодавче закріплені на федеральному рівні і землі не можуть самостійно міняти ставки і механізми основних податків.

В Австралії федеральний рівень влади може використовувати будь-які форми оподаткування, а штатам заборонено податкове коригування. Феде­ральний рівень широко практикує систему субсидій штатам, розмір яких су­воро контролюється спеціальною комісією. По суті це унітарна держава.

В Швейцарії на федеральному рівні реалізуються міжнародні функції, що звужує її податкову базу і акумулює надходження за рахунок акцизів та мита. Всі податки знаходяться в компетенції кантонів, які і несуть відпові­дальність за ведення внутрішньої політики. Це призвело до суттєвої різниці в економічному розвитку кантонів. Вирівнювання регіонів здійснюється за ра­хунок міграції населення і коштів та деяких субсидій з федерального бю­джету. Введення нових податків чи нових ставок у ряді кантонів провадиться шляхом референдуму, що стримує можливості кантональної влади самостій­но коригувати податкову систему.

В Україні основу доходів державного бюджету складають податки на додану вартість, податок на прибуток, акцизні збори, мито і т. і., а в доходи областей районних бюджетів і міст зараховуються податки з реклами, кому­нальний податок, податок на прибуток і т. і.

Частина доходів бюджету доходів вищого рівня може передаватися у формі відсоткових відрахувань від окремих видів доходів або дотацій та субвенцій. При складанні проекту Закону України "Про державний бюджет України" уряд подає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій та субвенцій регіонам, включаючи статистичні данні про стан регіону; роз­рахунок витрат для вирівнювання положення суб'єктів; інформацію про уря­дові та регіональні програми подолання розбіжностей між суб'єктами. Поря­док, умови та використання дотацій і субвенцій з державного бюджету України затверджується Верховною Радою, а з інших бюджетів - відповід­ними органами влади в рамках їх компетенції.

Для порівняльного аналізу правового регулювання оподаткування України і систем оподаткування країн з розвиненою ринковою економікою слід більш докладно розібрати основні податки які складають основну, біль­шу долю доходної частини бюджетних надходжень. Це податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, акцизний збір та податок на доходи фізичних осіб, які викликають найбільше кри­тики урядових опонентів і зазнали найбільше змін в період свого існування.

Закон України "Про податок на додану вартість".

Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від опо­даткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та вне­сення податку до бюджету.

Платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з прода­жу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх два­надцяти календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуван­ню згідно з законодавством. Особа, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обся­гів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством. Особа, що на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом паса­жирів або вантажів через митну територію України. Особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, що визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (поне­сених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

-         продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізин­гу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

-         ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або спожи­вання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (переси­лання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

-         вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

База оподаткування. База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових пла­тежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну това­рів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, нада­них) таким платником податку.

Є операції, що звільнені від оподаткування.

Ставки податку. Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка гідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

-         продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

-         продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

-         продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (без­митних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

-         надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України;

-         продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфових брикетів; продажу електроенергії;

-   продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і го­сподарювання;

-         продажу газу, імпортованого в Україну;

-         продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за винятком пі­дакцизних товарів, посередницької та рекламної діяльності, грального бізнесу, підприємствами, що засновані Українським товариством глу­хих та майно яких є їх повною власністю, іншим платникам податку. Зазначена норма поширюється тільки на підприємства, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попе­реднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих та фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 40 відсотків суми загальних виплат на оплату праці, що включається до складу валових витрат ви­робництва (обігу).

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрак­тними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Центральний податковий орган України веде реєстр платників подат­ку.

Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння по­датку.

Встановлена відповідальність платників податку та контроль за його справлянням, встановлені пільги по нарахуванню ПДВ.

У Європі ПДВ отримав поширення у 50-х роках цього століття. Більше 40 країн світу, в тому числі і 17 європейських досить стало закріпили його, як один із основних каналів надходження в доходну частину бюджету. За ра­хунок ПДВ надходить 80% суми непрямих податків у Франції, більше - 50% в Великобританії та Німеччині.

Показовою є дуже мобільна тенденція зміни рівня ставок податку на додану вартість. Так у Франції в 1988 році використовувалися 4 ставки -33,33% - розкіш, алкоголь, тютюн; 18,6% - основні види товарів та послуг;

7% - товари культурно-освітнього призначення; 5,5% - товари та послуги першої потреби. Однак, вже у 1989 році стали використовувати тільки три ставки: 28%, 18,6% і 5,5%.

Широко застосовується система пільг.

В Італії ПДВ було введено у 1972 році. Ставки податку від 0% до 38%. Стандартні ставки ПДВ в різних країнах світу наведені в таблиці 1. валідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попе­реднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих та фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 40 відсотків суми загальних виплат на оплату праці, що включається до складу валових витрат ви­робництва (обігу).

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрак­тними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Центральний податковий орган України веде реєстр платників подат­ку.

Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння по­датку.

Встановлена відповідальність платників податку та контроль за його справлянням, встановлені пільги по нарахуванню ПДВ.

У Європі ПДВ отримав поширення у 50-х роках цього століття. Більше 40 країн світу, в тому числі і 17 європейських досить стало закріпили його, як один із основних каналів надходження в доходну частину бюджету. За ра­хунок ПДВ надходить 80% суми непрямих податків у Франції, більше - 50% в Великобританії та Німеччині.

Показовою є дуже мобільна тенденція зміни рівня ставок податку на додану вартість. Так у Франції в 1988 році використовувалися 4 ставки -33,33% - розкіш, алкоголь, тютюн; 18,6% - основні види товарів та послуг;

7% - товари культурно-освітнього призначення; 5,5% - товари та послуги першої потреби. Однак, вже у 1989 році стали використовувати тільки три ставки: 28%, 18,6% і 5,5%.

---