Види податків

Чи не кожна з сучасних систем оподаткування, володіє на сьогодні настільки різноманітним набором податків, що просто унеможливлює обійти увагою проблему їх наукової класифікації. (Податок на добавлену вартість, прибутковий податок з громадян, податок на доходи підприємств, податок з власників транспортних засобів і таке інше). Адже зрозуміло, що подібна різноманітність ускладнює життя і органам, яким держава доручає збирати по­датки, і платникам, і, навіть законодавцеві. Можливо набагато простіше було б замінити всі існуючі на сьогоднішній день багаточисленні податки якимось єдиним і універсальним податком та максимально спростити таким чином процедуру їх впровадження, обчислення і сплати?

Звичайно, застосування єдиного податку здається справою надзви­чайно приманливою з точки зору спрощення механізмів його збору. Лише єдина та з першого погляду незначна складність постане перед тим, хто за­бажає уявити собі здійснення подібної революції в галузі оподаткування. Що взяти в такому випадку за об'єкт оподаткування щоб задовольнити потреби державного бюджету, які невпинно зростають? У випадках з існуючими сьогодні податками, вже навіть з їх найменування, більш менш зрозуміло, що саме оподатковується. Добавлена вартість, доходи, прибуток, тощо. Починаючи вже з XVIII століття, можливо під впливом намірів спростити подат­кову систему, а можливо, переслідуючи за мету вдосконалити її з точки зору врівноваження податкового тиску, з'являються пропозиції, щодо введення універсального податку. Керуючись досить поширеним на той час вченням, яке базувалося на ідеї, що всі матеріальні достатки походять від землі або від її надр, американський соціаліст Генрі Джордж запропонував застосування єдиного земельного податку, що замінив би всі сучасні йому податки та був би, на його погляд, більш справедливим.

Подібна пропозиція не знайшла свого застосування, оскільки пере­кладення на запропонований податок всіх функцій, що виконувалися сучас­ними йому податками, загрожувало різким підвищенням оподаткування зем­левласників, що неодмінно призвело б до зниження активності в галузі інве­стування коштів в нерухомість взагалі.

Крім того, історії відомі випадки, коли з метою спрощення системи оподаткування пропонувалося введення єдиного податку на сировину або на капітал.

В 50-х роках XX століття французький промисловець, Еміль Шуелер, запропонував ідею введення єдиного податку, яким би обкладалися енергоносії: електроенергія, нафта, газ, вугілля і т. п. Автором цієї концепції за­думувалося, що подібний податок увійде до складу ціни на енергоносії, а оскільки споживачами останніх є фактично всі члени суспільства та суб'єкти господарювання, то він розподілиться між платниками в залежності від обсягів споживання ними енергії. В якості позитивних ознак запропонованого податку вказувалися його простота та надійність з точки зору неможливості ухилення від його сплати. Ідея була настільки захоплюючою, що навіть стала темою законодавчої ініціативи, здійсненої в французькому парламенті в 1959 році. Але очевидною була і її недосконалість. Ця недосконалість полягала в першу чергу в тому, що основний тягар сплати такого податку ліг би на плечі підприємств, що займалися енергомістким виробництвом та рухали науково-технічний прогрес.

Сама по собі ідея, висловлена Емілем Шуелером, хоч розцінюється в якості утопічної, все ж таки заслуговує тут уваги, оскільки свідчить про те, що в порівнянні з ідеєю Генрі Джорджа, акцент перенесено з оподаткування володіння матеріальними об'єктами та з пов'язаних з таким володінням доходів на процес оподаткування споживання, в даному випадку енергоносіїв.

Якраз витрати, що здійснюються в процесі споживання тих чи ін­ших благ все більш прискіпливо розглядається теоретиками як база для вдо­сконалення сучасного оподаткування.

Як видно з приведених вище прикладів такий універсальний пода­ток приречений на страхітливі розміри, оскільки він мав би самостійно, якщо не збільшити, то у всякому випадку не скоротити ті надходження до бю­джету що забезпечувалися його попередниками. Подібний податок вимагає пошуку універсального об'єкту обкладення ним. І, коли навіть знайдення по­дібного об'єкту теоретично можливе, виходячи з того, що в суспільному житті завжди існують явища, які наскрізь пронизують основні процеси, що відбуваються в ньому, то наслідки оподаткування подібної бази є, як прави­ло, однобокими. Навіть, якщо розглядати сучасні тенденції з перенесенням акценту на оподаткування витрат на споживання, то виключно таке оподат­кування не може розглядатися в повній мірі досконалим, а значить доціль­ним.

В умовах демократичного суспільства функціонування податків ка­тегорично підпорядковується принципові рівної участі всіх членів суспільства в фінансуванні загальних витрат. Подібна рівність зводиться не до однаковості чисто арифметичних вимірів часток такої участі, а до пропорційності таких часток з можливостями кожного. Виміром же      можливостей можуть служити в цьому випадку лише обсяги матеріального достатку. Таким чином, виміряти матеріальний достаток означає вирішити проблему справедливості оподаткування. Але матеріальний достаток це поняття надз­вичайно розпливчасте, залежне від неймовірного числа об'єктивних та суб'єктивних факторів, а крім того, ще й не характеризується постійністю. Єдине, що дає відносну можливість судити про матеріальний достаток потенційного платника податків, - це виражена в грошовому вигляді оцінка на­лежних йому на конкретний період часу тих чи інших матеріальних благ. Але ж не можна при цьому забувати, що платник постійно та активно задіяний в процесі суспільного виробництва та обміну, тобто перелік та оцінка належних йому матеріальних благ може щоденно і навіть щогодинне змі­нюватися. Яку тоді умовну дату вибрати в якості звітної або якій періодич­ності підпорядкувати звітність? Будь-яка з запропонованих ідей не дозволить досягти мети достовірного відображення оцінки майнового достатку, а лише безмірно загромадить процес контролю, а значить і сплати самих податків.

Простіше контролювати процес поповнення майнового достатку, оскільки воно, так чи інакше, відбувається лише внаслідок виробництва матеріальних благ, їх природного приросту та одержання майнових чи грошових доходів в процесі суспільного обміну матеріальними та духовними цін­ностями, включаючи ринок праці. Кожна з перерахованих вище складових частин процесу поповнення майнового достатку безумовно відрізняється від іншої своєю природою та вимагає специфічних засобів оцінки кінцевих результатів її впливу на зміну його обсягів. Крім того, примітивна кінцева гро­шова оцінка розмірів поповнення майнового достатку не завжди достовірно відображає реальні його зміни. Особливо це стосується одержання матері­альних благ в процесі їх виробництва, де не може йти мови про збільшення вартості без здійснення витрат. Таким чином, досягти відносного рівня точ­ності оцінки можливо лише з застосуванням більш або менш складної техні­ки, а оподатковувати правомірно лише реальний ефект, спричинений тими чи іншими подіями, що сталися в житті чи діяльності платника.

Вимірювати ефект впливу різноманітних явищ, що відбуваються в житті сучасного суспільства, на матеріальний достаток кожного з індиві­дуумів, віднесених державою до категорії платників податків з абсолютною точністю було б справою безнадійною. Саме тому, необхідно обмежитись найбільш універсальними критеріями, що охоплюють більшість з процесів, що спостерігаються в житті суспільства на протязі певного часу, вдаючись часом до завідомої умовності таких критеріїв.

Тут криється причина різноманітності сучасних податків. Кожен з них призваний контролювати відповідну йому галузь джерел поповнення майнового достатку платників. Кожен з них приречений відрізнятися від ін­шого технікою визначення оцінки ефективності таких джерел. Тому, якраз у модернізації такої техніки та у своєчасному виявленні нових джерел попов­нення платниками їх майнового достатку, а значить в подальшому урізнома­нітненні самих податків, і аж ніяк не в заміні всіх їх, відомих на сьогодні, єдиним та універсальним, слід шукати перспективи вдосконалення сучасних систем оподаткування та надання їм більш демократичного та справедливого характеру.

Таким чином, стосовно проблеми класифікації податків, залиша­ється лише перерахувати та коротко охарактеризувати основні з відомих на сьогодні їх різновидів та вказати на критерії подібного їх розмежування.

Проблема класифікації сучасних податків вирішується в залежності від того під яким кутом зору розглядати відомі на сьогодні податки. З точки зору юридичної теорії найбільшої уваги заслуговує класифікація в залежнос­ті від: об'єкту оподаткування; процедури обчислення суми податкового пла­тежу; техніки сплати податків.

В залежності від об'єкту оподаткування розрізняють:

- податок на прибуток юридичних осіб;

- податок на доходи юридичних осіб;

- податок на додану вартість;

- різноманітні податки на майнові об’єкти та капітал;

- прибутковий податок з фізичних осіб;

- тощо.