Обов'язкові збори та державні позики

Обов'язкові грошові збори, прикладом яких може послужити той же митний збір, що вже згадувався вище, являє собою ніщо інше як грошове стягнення разового характеру за користування послугами державних органів, що виконують вузькоспецифічні функції. Застосування поняття плати за більш менш конкретно обумовлені послуги у випадку з визначенням суті обов'язкових зборів виглядає відносно правомірним, якщо не вважати таку плату точним виміром вартості послуг, що надаються в обмін на сплату збо­ру, тобто їх ціною. Але збори насправді носять суто цільовий характер та мають за призначення, в першу чергу, фінансування витрат, пов'язаних з утриманням державних органів чи установ, які займаються обслуговуванням суспільства в тій чи іншій галузі. Збори, як і мито не відрізняються регуляр­ною постійністю обов'язку їх сплати. Сплата збору стає обов'язком платника в випадку запобігання останнім до послуг відповідних органів чи установ, діяльність яких, як правило, монополізована державою.

Таким чином збір можна охарактеризувати, як грошове стягнення, що підлягає обов'язковій сплаті фізичними та юридичними особами держав­ним органам та установам в випадках надання останніми конкретно обумов­лених послуг чи виконання спеціальних дій в основному з метою покриття витрат на утримання таких органів та установ.

Позики, як засіб залучення державою в суспільства коштів на фі­нансування своїх витрат, відомі історії та юридичній науці з давніх давен. Їх можна розглядати в якості засобу тимчасового використання державою гро­шових коштів громадян чи юридичних осіб, але ніяк не в якості джерела фі­нансових доходів державного бюджету. Насамперед тому, що в порядній державі вони носять зворотній характер, навіть, якщо впроваджуються як обов'язкові. А ще тому, що й ті, які носять обов'язковий характер, не кажучи вже про добровільні, як правило, передбачають виплату державою відсотків за користування ними.

Виходячи з принципу, у відповідності з яким вивчення відмінних від податків засобів залучення державою коштів до свого бюджету, перес­лідує ціль визначення різниці між ними та податками, - стосовно позик доці­льно зазначити наступне.

Позики не є джерелом формування державного бюджету, а лише ра­зовий та додатковий засіб тимчасового і, як правило, платного залучення коштів громадян та юридичних осіб з метою мобілізації таких коштів на фі­нансування загальнодержавних витрат.

Прийняття рішення про використання обов'язкових позик в якості додаткового засобу залучення фінансових коштів до державного бюджету в умовах демократичного суспільства правомірне лише вищими представ­ницькими органами державної влади.

Політична сутність податків

Взаємозв'язок між податками та політичним режимом надзвичайно тісний. Настільки тісний, що фактично податки є мірилом політичної зрілос­ті того суспільства, якому вони притаманні. Звичайно, мова тут йде не стіль­ки про кількісні та чисто арифметичні показники, скільки про характеристи­ки якісні. Пізнати рівень розвитку політичного режиму в тій чи іншій держа­ві, встановити діагноз на предмет його життєздатності, не складе великих труднощів, після детального вивчення характерної йому системи оподатку­вання. І це дійсно так, оскільки система оподаткування тієї чи іншої держави є нічим іншим, як дзеркалом існуючого в цій державі політичного режиму. Всі позитивні чи негативні явища, виявлені в процесі функціонування систе­ми оподаткування, так чи інакше знаходять одночасно своє походження і продовження в політичному житті суспільства. Пояснення подібного стану речей знаходиться на поверхні політичної суті податків.

Податки становлять собою джерело і засіб існування основних полі­тичних інститутів держави. Засвоєння цієї істини вже є достатньою умовою для того, щоб уявити собі настільки уважно будь-яка з держав має ставитися до здоров'я власної податкової системи. Адже неодержані до бюджету, з причини несплати податків, доходи це нереалізовані державні заходи. Полі­тична дієздатність держави, таким чином, обумовлена не стільки її вмінням визначати напрямки прикладення своїх зусиль, скільки вмінням знаходити засоби для фінансування таких зусиль. В той же час, суспільне життя на­стільки чутливе до будь-яких змін стосовно надання податковій системі більш жорсткого характеру, що вирішити питання забезпечення державних можливостей способом примітивного підвищення податків, інколи навіть небезпечно. В тому числі, і в тих випадках, коли при здійсненні подібної по­літики держава керуватиметься найкращими намірами.

Тому здійснення якихось нововведень в галузі оподаткування є справою досить делікатною та потребує неабиякого рівня вправності від без­посередніх виконавців. Більше того, будь-які зміни системи оподаткування з метою її вдосконалення, не кажучи вже про її докорінне перетворення му­сить супроводжуватися активною ідеологічною підтримкою, якщо не агіта­цією. Бо крім того, що податки є стратегічним знаряддям держави та умовою її існування, вони ще й чи не найболючіше місце на тілі суспільства. Адже податки так чи інакше входять в особисте життя кожного з членів суспільст­ва. Причому вносять в таке життя не найприємніший відтінок. Скільки б не говорилося про те, що податки в першу чергу мають за призначення задово­лення загальносуспільних потреб, лише хворобливо настроєний платник зі­знається, що з приємним задоволенням віддав державі частину свого особис­того достатку. Це означає, що тема податків в політиці являє собою чи не найродючий грунт для зародження та розвитку суспільних конфліктів.

Економічна сутність податків

Представники економічної науки досягли на сьогоднішній день ма­буть найбільших успіхів в вивченні явища податків і, можливо, саме це стало приводом розглядати податки виключно об'єктом економічних наукових до­сліджень, що само по собі є принциповою помилкою.

Подібний інтерес економістів свідчить про надзвичайно важливе значення податків для економічних відношень в суспільстві. Причому як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. А з розвитком процесів між­народної інтеграції також і на міжнародному рівні.

Крім того, що податок є засобом перерозподілу між членами суспі­льства загальних витрат останнього, він (податок) має ще ряд досить важли­вих якостей, що більш повно розкривають його економічну сутність та на жаль ще не досить повно використовуються в практиці деяких держав.

Оцінюючи роль податків в процесі виробництва, обміну та спожи­вання матеріальних цінностей неважко відмітити їх властивості, як важливих факторів впливу на кількісні та якісні показники, що характеризують такі процеси. З одного боку, податок, звичайно ж за умови вмілого його вико­ристання є засобом для обмеження виробництва чи споживання тих чи ін­ших матеріальних благ, а, з іншого боку, стимулятором їх виробництва та споживання. Знову ж таки треба підкреслити, що подібні властивості подат­ків проявляються в повній мірі лише при досконалому та всесторонньому те­оретичному обґрунтуванні їх застосування. Історія знає випадки, коли обтя­ження виробництва деяких із товарів підвищеними податками з метою ско­рочення виробництва, примушувало їх виробника, що керувався єдиною і природно зрозумілою метою - підвищення обсягів власного прибутку, навпа­ки збільшувати виробництво таких товарів.

Отже застосування диференційованого оподаткування, що базується на прояві однієї з природних економічних властивостей податку, як регу­лятора процесу виробництва, обміну та споживання матеріальних і навіть духовних благ, може бути ефективним лише за умови чіткого прогнозування наслідків використання подібних прийомів.

Податок є також чудовим засобом перерозподілу суспільного ба­гатства. При розкритті подібних його властивостей необхідно лише обмо­витись, що сам факт наділення податку такими властивостями став загальновідомим не з причини їх використання, а, скоріше, з причини настійних намагань сучасних ідеологів виправдати розростання податкових систем.

Незважаючи на те, що сьогодні ще рано говорити про використання податків, як засобу перерозподілу суспільного багатства та вирівнювання до­статків окремих його членів, оскільки подібний перерозподіл не став досі стратегічним завданням жодної з сучасних держав, підкреслити подібну їх економічну властивість здається правомірним.