Особливості оподаткування

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається да­та, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отриман­ня платником податку результатів робіт (послуг).

Оподаткування виробників сільськогосподарської продукції мають свої особливості:

-         підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогос­подарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку і в розмірах, передбачених цим Законом, за підсумками звітного податко­вого року;

-         валові доходи і витрати підприємств-виробників сільськогосподарської продукції, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню, виходячи з офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року;

-         сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується у сільськогосподарському виробничому обороті;

-         якщо за результатами звітного податкового року такі підприємства ма­ли балансові збитки, вони переносяться на зменшення валових доходів майбутніх податкових років.

Але треба зазначити що дію  Закону  зупинено  для сільськогосподарських товаровиробників  -   учасників експерименту  по запровадженню    єдиного   податку   на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського   району   Донецької  області та Ужгородського   району  Закарпатської  області  з питань оподаткування.

Дію   Закону  зупинено  для  сільськогосподарських товаровиробників  -    платників       фіксованого сільськогосподарського    податку    з      питань оподаткування, за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2,   13.6,   13.7  та 13.8 Платники податку самостійно визначають суми податку, що підляга­ють сплаті.

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

 Важливою главою цього Закону, є глава присвячена уникненню подвійного оподаткування. В ній чітко визначена процедура стягнення податку, його розрахунок. Для усунення подвійного оподаткування суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарської діяль­ності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за пра­вилами, встановленими цим Законом.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати по­датку та дотримання податкового законодавства несе платник податку. Для деяких підприємств і галузей Законом встановлені пільги.

В додаток до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оподаткування прибутку підприємств регулює Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99.

Згідно з цим Указом, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльно­сті будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 мли. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу про­дукції (товарів, робіт, послуг).

Суб'єкт підприємницької діяльності — юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподатку­вання, обліку та звітності, самостійно обирає одну з на­ступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Зако­ном України «Про податок на додану вартість»;

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у ра­зі включення податку на додану вартість до складу єди­ного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності—юридичні осо­би сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступ­ного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України — 20 відсотків;

до місцевого бюджету — 23 відсотки;

до Пенсійного фонду України — 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування — 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнято­сті населення — 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітно­сті для суб'єктів малого підприємництва може застосо­вуватися поряд з діючою системою оподаткування, об­ліку та звітності, передбаченою законодавством, на ви­бір суб'єкта малого підприємництва.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єди­ний податок, не є платником таких видів податків і збо­рів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юри­дична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів малого підприємництва);

плати (податку) за землю;

та інших податків та зборів визначених в Законі України “Про систему оподаткування”.

Дія цього Указу не поширюється на:

суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поши­рюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту:

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фі­нансово-кредитні та небанківські фінансові установи:

суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

             Ще одним загальнодержавним податком, який би ми хотіли проаналізувати, є податок на доходи фізичних осіб. Даний податок регулюється Декретом Кабінету Міністрів “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 року із змінами від 02.03.2000 року1.

             Даний Декрет визначає платників такого податку:

Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування)  в Україні є громадяни  України,  іноземні  громадяни  та  особи  без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

     До громадян, що мають постійне місце  проживання  в  Україні,

належать  громадяни  України,  іноземні  громадяни  та  особи  без

громадянства, які проживають в Україні у цілому не менше 183  днів

у календарному році.

             Згідно з цим Декретом об'єктом оподаткування є:

Об'єктом оподаткування у громадян, які мають  постійне  місце проживання  в  Україні,  є  сукупний  оподатковуваний  доход    за календарний  рік   (що    складається    з    місячних    сукупних оподатковуваних  доходів),  одержаний  з  різних  джерел  як    на території України, так і за її межами.

         Об'єктом оподаткування у громадян, які  не  мають  постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.     При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи,  одержані  як  в  натуральній  формі,  так  і  в  грошовій (національній або іноземній валюті).

     Доходи,  одержані  в  натуральній  формі,  зараховуються   до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за  вільними (ринковими) цінами, якщо  інше  не  передбачено  цим  Декретом.   

 Декрет також забезпечує уникнення подвійного оподаткування:

Доходи, одержані за межами України  громадянами  з  постійним місцем проживання  в  Україні,  включаються  до  складу  сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.

             Декрет також визначає суми виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу. більшість сум виплат мають соціальний характер. Також в загальних положеннях Декрету визначаються суми на які зменшується сукупний оподатковуваний доход.

     2. Із сум авторських винагород, що  виплачуються  спадкоємцям повторно (неодноразово), податок нараховується до джерел виплати у складі сукупного оподатковуваного річного доходу за  наведеними  у пункті 1 цієї статті ставками, збільшеними вдвічі, але  не  більше 70 процентів.

     3. Із сум  доходів,  одержуваних  громадянами  не  за  місцем основної роботи та громадянами,  які  не  мають  постійного  місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел  виплати  за ставкою 20 процентів.

4.  Із  сум  доходів,  одержуваних  громадянами  - засновниками і учасниками  підприємств  у  вигляді  дивідендів  за акціями та внаслідок розподілу прибутку (доходу)  цих  підприємств та інших  корпоративних  прав,  податок  нараховується  до  джерел виплати у складі  сукупного  оподатковуваного  річного  доходу  за ставкою 15 процентів.

     Особливості  оподаткування   окремих    категорій    громадян викладені у відповідних розділах цього Декрету.

             Розділи Декрету що визначають:

-         особливості оподаткування доходів, одержуваних громадянами за місцем основної роботи (служби, навчання), і прирівняних до них доходів;

-         особливості оподаткування доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи (служби, навчання);

-         особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів;

особливості оподаткування доходів іноземних громадян та осіб без громадянства, детально визначають об'єкти оподаткування, порядок обчислення і сплати податку.

    Оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю додатково регулюється Указом Президента “Про спрощену систему оподаткування”1. Згідно з цим указом спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяль­ність без створення юридичної особи і у трудових відно­синах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом ро­ку перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не пе­ревищує 500 тис. гривень.

Суб'єкти малого підприємництва.— фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання сві­доцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підпри­ємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа — суб'єкт малого підпри­ємництва здійснює кілька видів підприємницької діяль­ності, для яких установлено різні ставки єдиного подат­ку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої макси­мальної ставки.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітно­сті для суб'єктів

малого підприємництва може застосо­вуватися поряд з діючою системою оподаткування, об­ліку та звітності, передбаченою законодавством, на ви­бір суб'єкта малого підприємництва.

Дія цього Указу не поширюється на:

фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльно­сті, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю ліке­ро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мас­тильними матеріалами;

спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Цей указ набагато спрощує процедуру сплати податку, і найголовніше надає право фізичній особі самостійно визначати яку систему оподаткування їй застосовувати.

Якщо характеризувати податки на індивідуальні прибутки, які стягуються в розвинутих країнах, то їх можна кваліфікувати наступним чином:

     1. Податки на приріст капіталу:

     1.1. Прибутки від капіталу й інші фіксовані прибутки (ренти й   ін.).

     2. Податки "у джерела":

     2.1. Прибутки від капіталу й інші фіксовані прибутки (ренти  й ін.).

     3. Податки на прибутки в корпоративному секторі бізнесу:

     3.1. Корпораційний податок.

     3.2. Податок "у джерела" на дивіденди.

     3.3. Податки на нерозподілену частину прибули.

     4. Податки на прибутку некорпоративного бізнесу і прибутки від праці за свій рахунок.

     5. Податки "у джерела" із заробітної плати:

     5.1. Заробітна плата й інші прибутки від роботи з наймання.

 Податок на індивідуальні прибутки (individual income tax), яким оподатковується вся сума прибутків кожного  окремого  платника податку (у  деяких  країнах припускається підсумовування прибутків для подружніх пар). Податок на індивідуальні прибутки стягається по прогресивно зростаючим  ставкам, що для найбільше високих прибутків можут досягати 75-80%. Авансові або попередні податки стягаються з визначених видів прибутків у міру їх одержання,  тобто "у джерела". Для цих податків установлені тверді, фіксовані ставки: для відсотків і  дивідендів  звичайно 25-30%,  для ліцензійних платежів і виплат по авторських правах - 10-12% і т.д. Для утримання податків із заробітної плати  звичайно  застосовуються спеціально розроблені шкали податкових ставок.

             Не менш важливим джерелом поповнення бюджету будь-якої держави є Акцизний Збір. Згідно Закону України про систему оподаткування, акцизний збір належить до загальнодержавних зборів.

Основний нормативний акт який визначає поняття акцизного збору, його платників, об'єкт оподаткування - це Декрет Кабінету Міністрів "Про акцизний збір."

             Відповідно до цього Декрету, акцизний збір це - це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції),  визначених законом  як підакцизні,  що  стягується  з  них  під час здійснення оборотів з продажу  (інших  видів  відчуження)  таких  товарів   (продукції), вироблених  на  митній  території  України,  або  при імпортуванні (ввезенні,  пересиланні)  таких  товарів  (продукції)   на   митну територію  України.  Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.

             Згідно з Декретом, податковим агентом є - суб'єкт підприємницької діяльності,  створений у формі підприємства з іноземною інвестицією,  право якого  на  звільнення від   оподаткування  окремими  податками,  зборами  (обов'язковими платежами) було підтверджено рішенням  суду  (арбітражного  суду), уповноважений   згідно  з  статтею  4  цього  Декрету  здійснювати нарахування та стягнення акцизного  збору  з  платників  акцизного збору,  визначених  у  пункті "д" статті 2 цього Декрету,  а також вносити суми  акцизного  збору,  стягнуті  з  його  платників,  до бюджету.

             Платниками акцизного збору є:

     а) суб'єкти підприємницької діяльності,  а  також  їх  філії, відділення (інші  відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів (послуг) на митній  території  України,  у  тому  числі  з давальницької сировини;

     б) нерезиденти,   які   здійснюють  виготовлення  підакцизних товарів (послуг) на митній  території  України  безпосередньо  або через  їх  постійні  представництва  чи  осіб,  прирівняних до них згідно із законодавством;

     в) будь-які   суб'єкти   підприємницької   діяльності,   інші юридичні   особи,   їх   філії,   відділення,   інші  відокремлені підрозділи,  які імпортують на митну територію України  підакцизні товари,   незалежно   від  наявності  внесених  до  них  іноземних інвестицій;

     г) фізичні особи - резиденти  або  нерезиденти,  які  ввозять (пересилають)  підакцизні  речі  або  предмети  на митну територію України  у  вигляді  супроводжувального  або  несупроводжувального багажу,  а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети),  переслані (надіслані) з-за митного кордону України  у вигляді  поштових  чи  інших  відправлень або несупроводжувального багажу,  в обсягах або вартістю,  що перевищують норми  безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

     д) юридичні або фізичні особи,  які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

                     Об'єктом оподаткування є:

     а) обороти з  реалізації  вироблених  в  Україні  підакцизних товарів (продукції) шляхом  їх  продажу,  обміну  на  інші  товари (продукцію,  роботи,  послуги),  безплатної    передачі    товарів (продукції) або з частковою їх оплатою;

     б) обороти з реалізації (передачі)  товарів  (продукції)  для власного  споживання,  промислової  переробки  (крім  оборотів   з реалізації (передачі)  для  виробництва  підакцизних  товарів),  а також для своїх працівників;

     в) митна   вартість  товарів  (продукції),  які  імпортуються (ввозяться,  пересилаються)  на  митну  територію України,  у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або  без  оплати їх  вартості  чи  з  частковою  оплатою.

     При  продажу  (інших  видах  відчуження) податковими агентами

підакцизних товарів (продукції) об'єктом оподаткування є:

     для вироблених на території  України  товарів  (продукції)  - обороти   з  реалізації  таких  підакцизних  товарів  (продукції), включаючи   вартість   будь-яких   додаткових  послуг  або  робіт, пов'язаних із такою реалізацією;

     для імпортованих  (ввезених,  пересланих)  на митну територію України  товарів  (продукції)  -  обороти   з   реалізації   таких підакцизних  товарів  (продукції),  включаючи  вартість  будь-яких додаткових послуг або робіт,  пов'язаних із такою  реалізацією  на митній  території  України,  але  не  менше  митної вартості таких

підакцизних товарів (продукції),  з урахуванням сум сплаченого або нарахованого, але не сплаченого ввізного (імпортного) мита.

Специфічні форми використання РБПС

Так з'явилися специфічні форми використання РБПС такі як бюджет­но-податковий плюралізм (США), державна регламентація (ФРН), примат централізації (Австралія), бюджетно-податковий конфедералізм (Швейца­рія).

В США усі штати мають рівні права із федерацією в бюджетно-податкових відносинах. Найбільш принциповим обмеженням податкових прав штатів є заборона а непрямі податки, що може заважати вільній торгівлі між штатами і заборонено Конституцією США. Тому середня ставка податку з продажу (що дає 30% надходжень у бюджет) коливається не більш ніж 4% до ціни товару у різних штатах. Прямий перерозподіл коштів між штатами відсутній.

В Німеччині Конституція визнає рівними потреби федерації, земель і громад у фінансових коштах, що передбачає однакову долю податкових над­ходжень в доходній частині бюджетів різних рівнів через механізм перероз­поділу податкових платежів. Вся сукупність податків поділяється на дві гру­пи: особисті (закріплені законодавче, які надходять в повному обсязі у від­повідний бюджет) і загальні (які розподіляються по нормативах між бю­джетами). Для федерації це акцизи і мито; для земель - майновий податок, податок на подарунки та спадщину, податок з власників автомобілів; для громад - земельний податок, податок на промисел. До загальних податків відносяться прибутковий податок (розподіляється між федерацією, землями та громадами у співвідношенні 42,5%, 42,5%, 15%). ПДВ (65% та 35% між федерацією та землями) і т. і. За рахунок сукупної частки земель відбуваєть­ся вирівнювання при якому 75% цієї частки йде до бюджету землі. Землі в яких доходи вище норми перераховують кошти позафедеральним бюджетом бідним землям. Різниця між землями не повинна перевищувати 5%. Основи податкової системи законодавче закріплені на федеральному рівні і землі не можуть самостійно міняти ставки і механізми основних податків.

В Австралії федеральний рівень влади може використовувати будь-які форми оподаткування, а штатам заборонено податкове коригування. Феде­ральний рівень широко практикує систему субсидій штатам, розмір яких су­воро контролюється спеціальною комісією. По суті це унітарна держава.

В Швейцарії на федеральному рівні реалізуються міжнародні функції, що звужує її податкову базу і акумулює надходження за рахунок акцизів та мита. Всі податки знаходяться в компетенції кантонів, які і несуть відпові­дальність за ведення внутрішньої політики. Це призвело до суттєвої різниці в економічному розвитку кантонів. Вирівнювання регіонів здійснюється за ра­хунок міграції населення і коштів та деяких субсидій з федерального бю­джету. Введення нових податків чи нових ставок у ряді кантонів провадиться шляхом референдуму, що стримує можливості кантональної влади самостій­но коригувати податкову систему.

В Україні основу доходів державного бюджету складають податки на додану вартість, податок на прибуток, акцизні збори, мито і т. і., а в доходи областей районних бюджетів і міст зараховуються податки з реклами, кому­нальний податок, податок на прибуток і т. і.

Частина доходів бюджету доходів вищого рівня може передаватися у формі відсоткових відрахувань від окремих видів доходів або дотацій та субвенцій. При складанні проекту Закону України "Про державний бюджет України" уряд подає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій та субвенцій регіонам, включаючи статистичні данні про стан регіону; роз­рахунок витрат для вирівнювання положення суб'єктів; інформацію про уря­дові та регіональні програми подолання розбіжностей між суб'єктами. Поря­док, умови та використання дотацій і субвенцій з державного бюджету України затверджується Верховною Радою, а з інших бюджетів - відповід­ними органами влади в рамках їх компетенції.

Для порівняльного аналізу правового регулювання оподаткування України і систем оподаткування країн з розвиненою ринковою економікою слід більш докладно розібрати основні податки які складають основну, біль­шу долю доходної частини бюджетних надходжень. Це податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, акцизний збір та податок на доходи фізичних осіб, які викликають найбільше кри­тики урядових опонентів і зазнали найбільше змін в період свого існування.

Закон України "Про податок на додану вартість".

Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від опо­даткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та вне­сення податку до бюджету.

Платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з прода­жу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх два­надцяти календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуван­ню згідно з законодавством. Особа, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обся­гів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством. Особа, що на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом паса­жирів або вантажів через митну територію України. Особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, що визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (поне­сених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

-         продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізин­гу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

-         ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або спожи­вання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (переси­лання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

-         вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

База оподаткування. База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових пла­тежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну това­рів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, нада­них) таким платником податку.

Є операції, що звільнені від оподаткування.

Ставки податку. Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка гідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

-         продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

-         продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

-         продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (без­митних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

-         надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України;

-         продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфових брикетів; продажу електроенергії;

-   продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і го­сподарювання;

-         продажу газу, імпортованого в Україну;

-         продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за винятком пі­дакцизних товарів, посередницької та рекламної діяльності, грального бізнесу, підприємствами, що засновані Українським товариством глу­хих та майно яких є їх повною власністю, іншим платникам податку. Зазначена норма поширюється тільки на підприємства, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попе­реднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих та фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 40 відсотків суми загальних виплат на оплату праці, що включається до складу валових витрат ви­робництва (обігу).

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрак­тними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Центральний податковий орган України веде реєстр платників подат­ку.

Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння по­датку.

Встановлена відповідальність платників податку та контроль за його справлянням, встановлені пільги по нарахуванню ПДВ.

У Європі ПДВ отримав поширення у 50-х роках цього століття. Більше 40 країн світу, в тому числі і 17 європейських досить стало закріпили його, як один із основних каналів надходження в доходну частину бюджету. За ра­хунок ПДВ надходить 80% суми непрямих податків у Франції, більше - 50% в Великобританії та Німеччині.

Показовою є дуже мобільна тенденція зміни рівня ставок податку на додану вартість. Так у Франції в 1988 році використовувалися 4 ставки -33,33% - розкіш, алкоголь, тютюн; 18,6% - основні види товарів та послуг;

7% - товари культурно-освітнього призначення; 5,5% - товари та послуги першої потреби. Однак, вже у 1989 році стали використовувати тільки три ставки: 28%, 18,6% і 5,5%.

Широко застосовується система пільг.

В Італії ПДВ було введено у 1972 році. Ставки податку від 0% до 38%. Стандартні ставки ПДВ в різних країнах світу наведені в таблиці 1. валідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попе­реднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих та фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 40 відсотків суми загальних виплат на оплату праці, що включається до складу валових витрат ви­робництва (обігу).

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрак­тними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Центральний податковий орган України веде реєстр платників подат­ку.

Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння по­датку.

Встановлена відповідальність платників податку та контроль за його справлянням, встановлені пільги по нарахуванню ПДВ.

У Європі ПДВ отримав поширення у 50-х роках цього століття. Більше 40 країн світу, в тому числі і 17 європейських досить стало закріпили його, як один із основних каналів надходження в доходну частину бюджету. За ра­хунок ПДВ надходить 80% суми непрямих податків у Франції, більше - 50% в Великобританії та Німеччині.

Показовою є дуже мобільна тенденція зміни рівня ставок податку на додану вартість. Так у Франції в 1988 році використовувалися 4 ставки -33,33% - розкіш, алкоголь, тютюн; 18,6% - основні види товарів та послуг;

7% - товари культурно-освітнього призначення; 5,5% - товари та послуги першої потреби. Однак, вже у 1989 році стали використовувати тільки три ставки: 28%, 18,6% і 5,5%.

---